Оксана Луцишина «Іван і Феба»
Дев’яності — важливий історичний період в історії України: час, коли революція перемогла і країна здобула незалежність . Епоха неймовірних політичних зрушень, що перевертає з п’ят на вуха людей від Ужгорода до Харкова, всотуючись у кожну шпаринку буденності, розриваючи звичні зв’язки між людьми, змінюючи ідеали й переконання. Масштаб змін такий, що його важко охопити. Тому у своєму романі «Іван і Феба» Оксана Луцишина розповідає цю історію крізь призму одного персонажа, який пройшов увесь шлях і змінив як найрізноманітніші ролі
«Іван і Феба» — третій роман Оксани Луцишиної. За її власними словами, ідея народилася ще у 2008-му, коли вона під час аспірантури в США почала записувати спогади про Закарпаття 90 - х. «Це ще був час, коли працювала жива пам’ять — пам’яталися запахи та звуки. З часом таке забувається». Тоді ще не йшлося про історичний контекст — він з’явився після прочитання книги Соломії Павличко «Листи до Києва». Роман «Іван і Феба» вийшов друком до Форуму видавців у 2019 - му й одразу спричинив багато шуму. Через головного героя, до якого неможливо ставитися однозначно. Через історичний період, який мало хто описував так детально. І через історію стосунків, що стала основою сюжету.
Роман оповідає про події
в Україні 90 - х крізь
призму головного героя. В Ужгороді Іван вінчається
з Марічкою, тихою поеткою,
яка просить називати себе Фебою
— за
іменем грецького бога поезії.
Іван не любить
Фебу. Йому гірко
і страшно. Він згадує,
як вирвався у Львів
й почувався вільним. Як вирувало
його життя на
підпільних квартирниках та в кав’ярнях за революційними
бесідами. Як палке
студентство привело його в Київ на
Майдан, де він відстоював ідею незалежної
України. І як він переміг.
Чи так йому
здавалося? Бо зараз же він в Ужгороді й вінчається
з Фебою
Коментарі
Дописати коментар