Роман - апокриф «Фаріде» Ірен Роздобудько

 Ірен  Роздобудько  - сучасна  українська  письменниця, відома  як  автор  захоплюючих  і  чуттєвих  романів.

   Роман - апокриф «Фаріде»  з  серії, виданої  Українським інститутом  книги, дуже легкий  до читання,  але водночас  і  сумний.

   У  героїні  цієї  історії  є  непрямий  прототип -  кримсько-татарська  дівчина,  котра  під  час  окупації  Криму нацистами  врятувала  єврейських  дітей  від  розстрілу.  

   А  на  цілу  епоху  пізніше  її  розшукали  врятовані  нею люди  і  вона, вже  жінка  похилого  віку, стала «праведницею  світу» — забутою,  закатованою  і  фашистським,  і  радянським  режимами.  Все  інше - апокриф, вигадка  автора.  Апокриф, узагальнений  і  суб’єктивний.  Як  узагальненими  і  дещо фантасмагоричними  є  і  селище,  і  всі  його  мешканці, переплетені  між  собою, мов  виноградні  лози.

   Автор  не  претендує  на  лаври  історика.  Щоб  досліджувати  Голодомор  не  обов'язково  бути  українцем,  щоб  досліджувати  Голокост  не  обов'язково  бути  євреєм,  або  мати  єврейське  коріння,  відповідно  щоб  досліджувати  депортацію  кримських  татар,  не обов'язково  бути  татарином.

   Ірен  Роздобудько  дослідила  трагічну  історію  кримських  татар  минулого  століття,  та  на  основі  опрацювань  написала  роман - апокриф.  В  міру  узагальнений  та  дещо  суб'єктивний.

   Крим  у  30-40 роках  - це  дім  для  кримських  татар, євреїв, вірмен, переїхавших  громадян  із  великої  країни Рад. Всі  вони  перемішані  як  камінці  на  березі  моря, і  не замислюються  про "своїх"  і  "чужих". Всі  будують  світле  майбутнє  на  благо  комуністичного  суспільства.  Про господарювання  могутньої  країни  нагадує  знищена  мечеть, трактор  у  церкві, та синагога, що  стала  колгоспним  зерносховищем.  Але  радянській  "ідилії" завадила  війна.

   Під  час  німецької  окупації,  будучи  свідками  винищення єврейських  громад, кримські  татари  то  думали,  що переживають  найстрашніші  часи.  І татари  свято вірили, що  тисячі  їхніх  синів, які  служать   у  лавах радянської  армії,  очистять  країну,  в  тому  числі  й  Крим від  окупанта. Очистили.  А  як  нагороду,  - їх  визнали зрадниками  й  "посіпакамами фашистів".  Далі - депортація.

    До слова,  інших  солдат - визволителів, які  виконували  свої обов'язки  воїнів, теж "нагородили".  Не  вперше  зустрічаємо  у  літературі  факт, що  за  наказом товариша  Сталіна  понівечених  війною  самотніх  калік, виловлювали  як  псів  по  містах,  вивозячи  за  місто  помирати.  Так  країна – переможниця  зачищала  міста  від "людського  непотребу".

   Але  головний  аспект  книги "Фаріде" -  не  емоції  та політика, це  те  що  пережив  кримсько - татарський  народ,  їхнє  непереможне  бажання  справедливості  та  віра  в  повернення  додому.  Книга  хоч  і  не  документальна,  але  її  сміло  можна  відносити  до  тієї  літератури,  яка  ламає  радянський  спосіб  мислення.