Святий Спас

 

                                                            Святий Спас

     Головними святковими релігійними подіями серпня є Спаси, коли українці збирають врожаї на полях, городах і в садах. Три Спаси, кожен із яких має свою історію та особливі традиції.Через перехід Української Православної Церкви та Української Греко-Католицької Церкви на новоюліанський календар у 2024 році дати святкування Спаса змінилися.

                                                     Медовий спас

   Перший Спас – Медовий або, як його ще називають, Маковея – святкують 1 серпня  (замість 14 серпня). Згідно з джерелами християнських богословів, це свято було встановлене у Візантії 1164 року на честь перемоги імператора Мануїла над іновірцями – мусульманами. Проголосили його в честь винесення частини хреста, на якому був розп'ятий Спаситель, з імператорського палацу до храму Святої Софії.

  Медовий спас, або Маковія, є початком Успенського посту. У цей день віряни також згадують сімох братів Маккавеїв, їхню матір Соломонію та учителя Єлеазара, які в далекому 166 році до нашої ери поплатилися життям за свою віру.

   В Україні свято дістало назву «Маковія». У цей день у церквах святять воду, квіти й мак, освячують мед нового збору, який вважається цілющим. В цей день печуть медові пряники, млинці з маком і медом, пироги, булочки з маком.

   Ранком лине до церкви цілий карнавал осінніх квітів. Дівчата, жінки, хлопці й чоловіки – усі по-святковому вбрані йдуть до церкви й несуть на посвяту великі китиці жовтих купчаків, чорнобривців, чебрецю, кудрявців, настурцій, рути-м'яти, нагідок, польових сокирок, лугової материнки, роман-зілля, васильків та великі достиглі голівки маку.

   Поміж звичайним городнім маком "дівки-чарівниці" часто святять ще й мак-видюк, що в народному знахарстві вживається як засіб проти чародійства: «цим маком треба обсипати дім, і всі вроки та хитрощі відьми пропадуть безслідно».

Вірили, що коли "видюк" освятити три, сім або дев'ять разів (а святити можна було і на Маковея, і на Великдень), то його сила ставала непереможною.

   Цей день увесь належав дітям та дівчатам. Дорослі дівчата також святкували й не працювали. Вони збиралися, ходили в ліс по зілля, збиралися гуртками, проводили свої жартівливі ігри, а в лісі співали спасівчані пісні. Спеціально дівочими чарівними квітами в "маковійській квітці" були любисток, чебрець, ласкавці, кудрявці. До "маковійської квітки" додавали і голівку невеличкого соняшника, і все це пов'язували червоною стрічкою, щоб уся родина була здоровою. Дехто додавав кілька стеблин конопель чи льону. Бувало голівки маку в'язали в окремий букет.

   Медовий спас припадає на Успенський піст. В цей день важливо не лише тілесне утримання, але й духовне очищення. Заборонено:

піддаватися гучним розвагам,

сваритися і скандалити,

мати інтимні стосунки,

святкувати весілля,

вживати м’ясні, молочні продукти і яйця.

А от зібратися всією родиною, щоб поласувати смачною маковою випічкою та ще й з медом, це можна і навіть треба.

                                                      Яблучний спас

   Другий Спас –це свято Перетворення Спаса нашого – Ісуса Христа, що відзначається 6 серпня (замість 19 серпня). Він же- яблучний Спас, найважливіший із трьох.

   Свято Преображення, яке припадає на цей день, відзначається Східною Церквою з IV століття і є одним із найбільших після Великодня і Різдва, дванадесятих свят.

   У давнину це свято знаменувало закінчення літа. У народі свято Спаса мало світське значення, пов'язане зі святом врожаю. Це дає підставу вважати, що його первісне коріння сягає дохристиянських вірувань. Адже майже в усіх давніх народів існували урочисті свята врожаю.

   Красномовним свідченням того, що Спас символізував свято врожаю, яке згодом використало в своїй обрядовості християнство, є звичай освячувати в церкві дари природи: яблука, сливи, груші, обжинкові вінки, бджолині стільники тощо. Вважалося, що до Преображення  яблука їсти не можна.

   Іноді на Спаса несли до церкви також мак, моркву, цибулю, коноплю-материнку, лікарське зілля, зокрема волошки та чорнобривці.

   На Спаса годилося випікати першу хлібину з нового урожаю, ставити на покуті першого снопа та в'язати дідову бороду з останньої частини нескошеного поля.

                                                   Горіховий спас

 Третій Спас – Горіховий, святкують 16 серпня (замість 29 серпня).

Горіховий Спас, який також називають Хлібним – останнє велике свято літа. Це свято присвячене перенесенню Нерукотворного образу Господнього до Константинополя , збору врожаю та підготовці до зими. Таку назву свято отримало, бо до цього часу саме достигає ліщина, а значить – можна її збирати й заготовляти.

У цей день у церквах святять горіхи, яблука, мед, хліб.

   Раніше на свято у багатьох містах влаштовували ярмарки, де продавали домоткані полотна. Вважали, що торгівля в цей день мала бути особливо сприятливою. Дівчата ж влаштовували ворожіння, завдяки якому дізнавалися про свою долю. Варто було лише зірвати з дерева горіх та з'їсти його. Смак плоду мав підказати, що на дівчину чекає в майбутньому: якщо трапився солодкий горіх – до великої любові, гіркий – чекай від коханого зради, недоспілий – чатуй на важливу звістку, гнилий – бути біді.

   У християн цей день пов'язаний із перенесенням до Константинополя Нерукотворного образу Ісуса Христа. Звідси походять й інші назви свята – Полотняний Спас, Спас на полотні, Нерукотворний Спас. За переказами, коли Ісус Христос, умившись, витер обличчя рушником, то на рушнику залишився його образ. Ікона ця Нерукотворна, бо не була написана.

   Зі святами Спаса в українців пов'язано багато приказок:

-         Прийшов Спас – бери рукавиці про запас.

-         Спас – усьому час.

-         Перший Спас – час припас, Петро і Павел – два добавив, Ілля-пророк – три поволок.

-         Як прийде Спас, то комарам урветься бас, а як прийде Пречиста – забере їх нечиста.

-         Спасівка – ластівка, а Петрівка – голодівка.

-         До Спасівки бджола робить на пана, а після Спасівки на себе.

-         Кусючий, як муха у Спасівку.

-         Святий Спас приготував усього про запас: і дощ, і вітер, і холод, і тепло.

   Свято Спаса в Україні має глибокі корені, пов’язані з православ’ям та віруваннями українського народу. Його історія налічує сотні років, а обряди та традиції відзначення свята передаються з покоління в покоління. Традиції та звичаї відзначення Спаса відрізняються в різних регіонах України, але всі вони відображають глибокі духовні цінності народу.

   Святкування Спаса об’єднує родини та друзів, надихає на взаємопідтримку та доброту, а також нагадує про важливість віри та   родинних зв’язків. 

   Нехай традиції відзначення Спаса живуть у серцях українців ще багато років, нагадуючи про важливість духовних цінностей та традицій.

                                                Використані джерела:

-        - Сапіга,В.К.

Українські народні свята та звичаї.- К.: Т-во «Знання України», 1993.-112с.

-      -    Українці: Свята. Традиції. Звичаї/ Уклад. І.Коверець.- Донецьк: Альфа-Прес, 2004.-304с.

-       -   Короткі відомості про свята Православної Церкви.- Українська православна Церква- Київський патріархат, 1993.- 112с.

-         - Шкода, М.Н.

-   - Люба моя Україна. Свята, традиції, звичаї, обряди, прикмети та повір’я українського народу.- Донецьк: ТОВ «ВКФ «БАО»,2011.- 544с.: іл..

-      -   Лозко, Г.С.

Коло Свароже: Відроджені традиції.- К:Укр.письменник, 2005.- 222с.